Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!
Я повстречался с вами в дни стальные
Когда огней багровых языки
Взлетали от земли как пули злые
И с ревом ввысь взлетали ястребки
Тогда вас люди называли псами,
Вы немцам же лизали сапоги,
Кричали «Хайль!» хриплыми басами
И «Ще не вмерла» распевали как могли.
Где вы прошли – пустыни и руины
И трупы были всюду - тут и там.
Плевала кровью «ненька Україна»
И в морду вам и вашим господам.
Вы б пропили ее уже бы всю, ей-богу,
От всей страны и до горсти земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись «москали».
Теперь вы снова, завязавши кости,
Торгуете всем тем, что видите кругом,
И новых палачей зовете в гости
На украинский хлеб, на сало, самогон.
Вы будете слоняться по чужбине,
Пока вас черт к себе не заберет,
Но знайте - ще не вмерла Україна
И не умрет!
Василь Андреевич Симоненко (1935—1963) — украинский советский поэт и журналист, один из представителей поколения «шестидесятников».
